Запит на надійність та досвід

Реагуючи на швидкоплинність подій, які розгортаються після оголошення про дострокові парламентські вибори, соціологи почали здійснювати "заміри" популярності політичних партій в такому ж режимі, в якому визначали рейтинги кандидатів напередодні 1-го туру президентських виборів. Це дозволяє детально відслідковувати не лише актуальні дані щодо підтримки виборцями тих чи інших партій, але й аналізувати динаміку змін в них.

Наприклад, 21 травня було опубліковано результати дослідження Групи "Рейтинг". Згідно з ними за умовну "партію В. Гройсмана" готові були проголосувати 0,9% респондентів. Натомість 29-го травня Інститут соціологічних досліджень "Основа" оприлюднив результати опитування, згідно з якими готовність проголосувати за партію Володимира Гройсмана "Українська стратегія" задекларували 2,9% респондентів, які визначились зі своїм вибором.

Таким чином, менш ніж за тиждень після того, як прем’єр-міністр оголосив про те, що візьме участь в парламентських виборах на чолі "Української стратегії" показники її підтримки виросли втричі. На даний момент – це, фактично, єдина політична сила щодо якою соціологи фіксують такого роду динаміку. Більшість інших політичних партій або "топчуться на місці", або навіть демонструють зниження показників.

Поки що зарано робити прогнози щодо того, на який результат, у кінцевому рахунку, може розраховувати партія. Хоча її шанси на потрапляння до наступного парламенту – дуже високі. Адже потенціал підтримки громадянами Володимира Гройсмана – суттєво вищий за 5%-й виборчий бар’єр. Зокрема, за даними Київського міжнародного інституту соціології В. Гройсман є лідером прем’єрських симпатій українців. Його хотіли б бачити главою Уряду 13,1% опитаних громадян.

Опираючись саме на цей суспільний запит керівник уряду зважився на самостійну участь у виборах, відмовившись від об’єднання з іншими політичними проектами. Чутки про якісь "остаточні домовленості" з БПП чи "Народним фронтом" не підтвердилися. Ключ до розуміння позиції прем’єра, ймовірно, можна знайти в його поясненнях щодо причин відмови від пропозиції йти у списку партії екс-президента Петра Порошенко: "Я вважаю, що ми просто різні". Це стосується й низки інших політпроектів – В. Гройсману просто немає сенсу брати зобов’язання перед тими, хто апріорі не поділяє його поглядів на те, як має розвиватися Україна.

Таке позиціонування дає суттєві переваги, які вже оцінив виборець.

По-перше, у В. Гройсмана розв’язані руки щодо формування власної команди. Замість торгів за місця в списку потенційними союзниками він може поборотись за мандати пліч-опліч з тими "хто чітко знає, що потрібно країні". Саме так, в ефірі одного з телеканалів, політик охарактеризував своїх соратників.

По-друге, він уникнув необхідності бути "донором" для рейтингів політиків, які фокусувалися на речах, далеких від реальної турботи про економічну стабільність. Позитивні результати, досягнуті урядом Гройсмана, підуть в електоральну скарбничку партії "Українська стратегія".

По-третє, прем’єр продемонстрував, що готовий грати на стратегічну перспективу. Він не зважає на швидкоплинну політичну моду і не допускає скочування до популізму. Гройсман орієнтується на виборців, які розуміють масштаб викликів, котрі стоять перед країною. І цінують тих політиків, які продемонстрували здатність на ці виклики адекватно реагувати.

Таким чином, декларація В. Гройсмана щодо намірів сформувати у Верховній Раді нового скликання команду професіоналів, дуже швидко набрала конкретних обрисів. Тепер для політика важливо, щоб український виборець позитивно сприйняв ідеї, які лежать в основі ідеології "Української стратегії" (відповідальне лідерство і професіоналізм, відкритість, надійність, націленість на якість життя та стале економічне зростання). Перші соціологічні дані дають підстави для обережного оптимізму. Кількість тих громадян, які поділяють бачення командою В. Гройсмана вектору розвитку України як сучасної демократичної держави, європейської не тільки географічно, а й за стандартами і цінностями, поступово збільшується.

Д. Петриченко